Олександр Красовицький — відомий український видавець, письменник і засновник одного з найвпливовіших видавництв України — “Фоліо”. Його творчий доробок вирізняється широким тематичним і жанровим спектром: від історичних досліджень до публіцистики та співавторських проєктів з відомими українськими діячами. Як автор і упорядник, він активно формує сучасний український літературний простір.
Ми говоримо з Олександром про початки “Фоліо” в буремні 90-ті, трансформацію українського книжкового ринку, виклики повномасштабної війни, силу незалежності у видавничій справі та те, з чого варто починати тим, хто мріє створити власне видавництво.
Як виникло видавництво “Фоліо”? Яким був старт?
В 90-му році, коли ми відкривалися, ще був книжковий дефіцит. Після багатьох років радянської цензури почали виходити книжки, які багато років не виходили або не перекладались. Попит був більший, ніж пропозиція. Я, бувши студентом 4-го курсу, відкрив книготоргівельну фірму, яка займалася продажем книжок в першу чергу альтернативними способами, не через книгарні, а через товариства книголюбів по Харкову. Привозили ці книжки з інших міст, здебільшого з Москви і Петербургу, продавали в Харкові. Вже через рік я закінчував університет, хімічний факультет. І для себе зрозумів, що все погано з наукою буде в країні, бо все вже йшло шкереберть, а видавати книжки набагато цікавіше. І набагато цікавіше ніж просто продавати чужі, бо ти сам вирішуєш, що саме видавати, ти сам ризикуєш і за все відповідаєш сам. Тому я вирішив тоді зробити книготоргівельну видавничу фірму. Перші книжки вийшли вже в другій половині 91-го року. Я зібрав спочатку колектив, який працював на договорах, а через якийсь час, вже в середині 92-го року, був стабільний колектив, офіс, в якому всі знаходилися. Здебільшого це були працівники видавничої сфери, які працювали в одному з харківських державних видавництв яке загиналося, і вони перейшли до мене.
Чи можна сказати, що на старті Ви орієнтувались насамперед на свої інтереси як читача, а не на прибуток?
Ви абсолютно праві. Я побачив, де є книжки, які мені цікаві, яких немає в продажу в Харкові. І так, я в першу чергу орієнтувався на себе.
Які були найбільші виклики в перші роки існування?
Дуже швидко зник попит на книжки через те, що в Україні почала бути інфляція до 10 тисяч відсотків за один рік, у 93-му. І книжка стала непідйомна для читача, наклади упали з 200 тисяч примірників до 3 тисяч примірників, або навіть до тисячі примірників. От буквально за перші півтори роки нашої діяльності. І далі вся діяльність – це була боротьба з ринком.
“Наступні 30 років – це постійні виклики”.
Як змінився український книжковий ринок за останні 10-15 років?
Почнемо з іншого. Фактично, український книжковий ринок зʼявився не в 91-му році, а в 99-му. Це відбулося тому, що в пострадянський час весь Радянський Союз був фактично безкордонний для книжок. І був єдиний ринок — російськомовний. А україномовних книжок було дуже мало. “Фоліо” в перший раз почало видавати книжки саме для українського ринку в 93-му, створивши серію “Бібліотека української літератури”, в яку входили коментовані видання тих книжок українських авторів, які в радянські часи були заборонені.
А другий крок для українського ринку ми зробили в 1998-1999 роках, створивши серію “Бібліотека світової літератури” разом з Інститутом літератури.
А також серію “Графіті” молодих письменників для молодого україномовного читача, який тоді тільки зʼявився, фактично. Чому саме в 99-му? Бо в 98-му в Росії був дефолт. Рубль впав дуже сильно, а гривня ні. І книжки російські стали настільки дешеві, що жоден український видавець не міг зі своєю собівартістю працювати на загальному СНГ-шному ринку. І для того, щоб вижити, потрібно було перейти на свій ринок і шукати місце на ньому. Це фактично був момент, коли ті, хто розумні з українських видавців, вони зайняли місце саме на українському ринку. І він почав розвиватися з 1999-го, і вже десь в 2006-му-2007-му можна було казати про те, що створився окремо український ринок, який не повʼязаний з Росією. В 2008-му почалася дуже суттєва експансія з Російської Федерації в українську книжкову торгівлю. Вони побачили, що ринок створюється, і вони намагалися забрати всі книгарні, які більш-менш можна було контролювати.
Які ключові принципи допомогли вам утримувати видавництво під час криз?
У “Фоліо” є два принципи, які я реалізую всі роки керівництва. Перше — видавництво має бути багатопрофільним. Тобто, коли настає криза в якійсь частині ринку, можна вижити за рахунок іншої частини ринку. Наприклад, не купується дитяча література, ми робимо нонфікшн. Нонфікшн не купується, ми робимо художню класику. І другий принцип — це має бути видавництво лонгселерів. Тобто книжка, яка готується до друку, має витримати багато накладів і через 20 років продаватися приблизно так само, як перший рік. Може не дуже швидко, але стабільно.
Штучний інтелект почав сильно впроваджуватися в усі сфери нашого життя. Він ворог чи помічник у книжковій сфері?
Якщо людина поважає себе й використовує ШІ усвідомлено, в цьому немає нічого поганого. Якщо цим займаються халтурники, то звісно, весь час будуть проблеми у всіх учасників ринку, яким ці халтурники напарили мізки, що це вони самі зробили. Не один раз ми стикалися з тим, що перевірка перекладача призводила до того, що ми йому показували величезну кількість помилок, які зробив ШІ використаний ним, замість того, щоб зробити свою роботу.
Чи важко сьогодні просувати українську книжку в Україні? Які інструменти працюють?
Думаю, що важко. Я вважаю, що я один з тих видавців, які дуже погано користуються просуванням — не зміг знайти достатньо ринкових механізмів для цього і багато втрачаю, якраз через те, що недопросуваю книжки. Це, безумовно, в тому числі повʼязано з тим, що видавництву багато років, і в нас більшість механізмів роботи стабільні і старі, і ми не вміємо швидко змінюватися. А просування сьогодні – це постійні зміни. Що для вас означає бути незалежним видавництвом у сучасних реаліях? Від чого справді треба бути незалежним? Я не думаю, що я відкрию Америку, коли скажу, що є багато видавців, які належать людям з іншого бізнесу, які вклали гроші в книжковий бізнес. І якщо це люди, які не залучені до книжкового бізнесу, то вони можуть як прийти, так і піти з нього. Є багато таких прикладів в історії українського книговидання, коли більш-менш успішне видавництво згасає через відсутність зацікавленості власника. Україна пройшла через шлях, коли багато українських видавництв були залежні від російських партнерів. Звісно, хтось переродився, хтось переформував, зміг викупити у росіян цей бізнес, але хтось зник через це.
Як ви адаптували видавництво до реалій повномасштабної війни?
За нас вирішив ворог, бо з перших днів наша друкарня виявилась в окупації, а далі була приведена в неробочий стан. В офіс було шість прильотів, перший з них був 1 березня 2022 року, тому ми не могли користуватись офісом. Вся діяльність видавництва з перших днів була побудована на дистанційності. Зараз все дистанційно, жодна людина не працює в офісі та ми не користуємося нашою друкарнею.
Яким ви бачите майбутнє українського книговидання у найближчі 5 років? Що зміниться?
По-перше, зміниться ставлення держави до бібліотек. Якраз сьогоднішній поганий стан книговидання пов’язаний з тим, що держава не використовує головний важіль на книжковому ринку, який використовують всі. Як тільки з’явиться бібліотечний попит, то ринок зросте в півтора-два рази. Друге що зміниться — повернуться українці, може не всі хто поїхав, але якась частина, і ми зможемо прогнозувати розмір ринку. По-третє, що станеться обов’язково, я в цьому впевнений — в книжковий ринок прийдуть нові учасники. Я не стільки про видавців кажу, скільки про письменників. Кількість тих, хто сьогодні видається, для такої країни як наша — це приблизно та десятка тих, хто має бути на ньому присутній. А їх немає через відсутність грошей. Тут багато є причин цьому, об’єктивно немає грошей. Тому людина частіше за все розглядає творчість як хобі, а не як професію
Що б ви порадили тим, хто мріє створити власне незалежне видавництво в Україні?
Перше — попрацювати 2-3 роки в інших видавництвах. Набути досвіду зсередини. Я думаю, що в тій ситуації коли не вистачає кадрів всюди, то це не складно. Друге — видавець має навчитися працювати з текстом в будь-якому випадку. Він має мати свою точку зору про все в видавництві. Видавництво – це бізнес на кінчиках пальців, коли ти маєш приймати величезну кількість дрібних рішень інтуїтивно. І третє – це не боятися.
Авторка: Софія Рязанова
Tags: інтервʼю
