Сирена — дивний звук. Спершу вона викликає тривогу і навіть страх. Потім лише дратує. А одного дня вона просто стає частиною твого життя. І раптом ловиш себе на тому, що продовжуєш жити: п’єш каву, гортаєш стрічку в телефоні, домовляєшся з кимось про зустріч увечері. Під гул сирен.
Є та війна, яку показують на екранах. А є та, що живе поруч. Вона не завжди кричить. Часто просто шепоче десь на фоні. Саме про таку війну — літературно-мистецька антологія студентів четвертого курсу ВДМР «Під гул сирен», яка вийшла у 2022-му.
Це не про війну як історичну подію. Не про лінію фронту і не про героїзм у тому вигляді, до якого ми звикли. Це про життя, яке чомусь продовжується, хоч здається, що повинно було зупинитися. Про вибухи за вікном і про те відчуття хиткості, яке стало майже звичним. Квіта Алейнікова, одна з упорядниць, пише: це «не хронологія, а відчуття». Уламки чужих життів. Внутрішні розмови з собою. Спалахи страху і щось на кшталт надії.
Сирена в цій книзі — не попередження про шахеди чи балістику. Це символ того, як щось жахливе може стати нормою. Адже людина може адаптуватися майже до будь-яких обставин. Ми жартуємо, сидячи в укритті, радіємо світлу, нехай лише декілька годин у день і плануємо майбутнє, жартома додаючи «якщо сьогодні щось не прилетить».
Головне в цій антології це те, що вона не намагається зробити з війни щось логічне, з чіткими висновками і мораллю. Тут є сумнів, виснаження, внутрішні сперечання. Від цього текст звучить чесно. Бо іноді життя справді зводиться до виживання — без великих слів і пафосу.
Але попри всю темряву, тут є світло. Воно в мріях побачитися після перемоги. У бажанні знову танцювати. Або просто випити каву, яка «нарешті приємна на смак». У здатності триматися за прості, маленькі радощі, навіть коли холодно і темно.
Для мене «Під гул сирен» — це ще й про пам’ять. Ту, яку легко втратити, якщо не зберегти. Колись нас запитають: «Як це було?» І найточнішою відповіддю стануть саме такі голоси. Від тих, хто це пережив.
Сирена гуде. А ти все одно допиваєш каву і робиш наступний крок.
Прочитати антологію «Під гул сирен» ви можете за посиланням: http://labs.journ.univ.kiev.ua/vsr2/wp-content/uploads/2024/03/pid-gul-syren_vdmr1_rozvoroty_compressed.pdf
Автор: Станіслав Воронін
