Український письменник, мовознавець, педагог і громадський діяч. Редактор низки українських періодичних видань, автор фундаментальних етнографічних, мовознавчих, літературознавчих, педагогічних праць, історичних нарисів, перших підручників з української мови й літератури. Борис Гринченко був одним із перших дослідників і популяризаторів української мови та культури. У цій статті ви дізнаєтесь про життя та спадщину цієї видатної людини.
Життєвий Шлях
Борис Грінченко народився на Харківщині, в родині збіднілих дворян. Він був найстаршим із п’яти дітей у родині Грінченків. Хоча в сім’ї спілкувалися російською, юний Борис у п’ять років навчився читати й захопився літературою. Особливий вплив на нього справили твори Миколи Гоголя та Тараса Шевченка, під впливом яких він почав вивчати українську мову та писати власні вірші.
У 1879 році, навчаючись у Харківському реальному училищі, Грінченко був заарештований за участь у підпільному гуртку та поширення забороненої літератури, після чого його виключили з навчального закладу. Попри це, він продовжив самоосвіту та педагогічну діяльність, працюючи вчителем у сільських школах. Саме тоді він створив перші підручники українською мовою, зокрема «Рідне слово» — книгу для читання в школі.
Грінченко був активним громадським діячем: одним із організаторів і керівників товариства «Просвіта», членом Братства тарасівців та співзасновником Української радикальної партії у 1904 році. Він обстоював поширення української мови в освіті та державних установах, а також уклав чотиритомний «Словарь української мови», який став фундаментальною працею в українській лексикографії.
Здоров’я письменника, підірване сухотою ще після ув’язнення в Харкові, не витримало виснажливого ритму роботи. Останнім ударом для нього стала смерть дочки Насті та її маленького сина. Різке погіршення стану змусило Грінченка вирушити на лікування до Італії, де 6 травня 1910 року він помер.
Літературна діяльність
Борис Грінченко розпочав літературну діяльність у 1880-х роках і залишив величезний творчий спадок. Він написав близько 50 оповідань, серед яких «Чудова дівчина», «Екзамен», «Без хліба», «Олеся», «Сама, зовсім сама», «Украла», «Дзвоник».
Його перу також належать повісті «Сонячний промінь», «На розпутті», «Серед темної ночі», «Під тихими вербами» та збірки поезій «Пісні Василя Чайченка», «Під сільською стріхою», «Під хмарним небом».
Історичну тематику він розкрив у драмах «Серед бурі», «Степовий гість», «Ясні зорі». Крім того, Грінченко активно займався перекладацькою діяльністю, адаптуючи українською мовою твори Фрідріха Шиллера, Йоганна Вольфганга Ґете, Генріха Гейне, Віктора Гюго та інших класиків.
Важливим внеском у науку стали його етнографічні дослідження, зібрані у тритомнику «Етнографічні матеріали, зібрані в Чернігівській і сусідніх з нею губерніях», а також збірки народної творчості «Пісні та думи», «Думи кобзарські», «Веселий оповідач», «Изъ устъ народа. Малорусскіе рассказы, сказки и пр.».
Як педагог, Грінченко виступав за навчання українських дітей рідною мовою та збереження чистоти української літературної мови. Він виклав свої погляди у працях «Яка тепер народна школа в Україні», «Народні вчителі і вкраїнська школа», «На беспросветном пути. Об украинской школе» та інших. Також він створив кілька шкільних підручників, серед яких «Українська граматика» і «Рідне слово», які заклали основу української освіти.
Словник Української мови
Борис Грінченко створив один із найважливіших українських словників – перекладний українсько-російський із елементами тлумачного. Хоча пояснення значень слів у ньому подані російською, приклади використання – українською. Це видання вийшло у Києві в 1907–1909 роках і складалося з чотирьох томів.
Матеріали для словника збирали редактори журналу “Кіевская старина”, а Грінченко упорядкував їх, додавши ще й власний лексичний матеріал. Він навіть створив спеціальний правопис, який згодом отримав назву “грінченківка”.
Робота над словником тривала аж 46 років (1861–1907) і стала величезним внеском у розвиток української мови та правопису. Словарь української мови містить близько 68 000 слів і до початку ХХ століття залишався найповнішим та найточнішим українським словником. У четвертому томі окремим додатком подано ще й список хрещених імен.
Відзнаки
Пам’ять Бориса Грінченка вшановують в багатьох куточках України. Його ім’я має село Грінченкове на Сумщині, а також вулиці у Львові, Києві, Харкові та інших містах. У Києві діє столичний університет, названий на честь видатного мовознавця.
Щороку Всеукраїнське товариство “Просвіта” імені Тараса Шевченка вручає Премію імені Бориса Грінченка тим, хто зробив значний внесок у розвиток української науки, культури та державності.
У 2011 році в Києві відкрили пам’ятник Грінченку (скульптор — Микола Обезюк, архітектор — Микола Босенко). Згодом, у 2012 році, Верховна Рада ухвалила постанову про відзначення 150-річчя з дня його народження, а у 2013 році Національний банк України випустив пам’ятну монету номіналом 2 гривні на честь видатного письменника.
Цікаві факти
- Бориса Грінченка вперше було заарештовано у 16 років за поширення заборонених царським урядом видань. Після чого йому заборонили навчатися в університеті.
- Борис Грінченко був одружений з Марією Гладиліною. У подружжя була лише одна дитина — донька Настя.
- Мав багато псевдонімів: Василь Чайченко, Л. Яворенко, П. Вартовий, Б. Вільховий, Перекотиполе, Гречаник
- Разом із дружиною збирали книги. Їхня бібліотека налічувала більше шести тисяч книг переважно наукового змісту.
- У 1904 став одним із лідерів новоствореної Української демократичної партії.
Цитати
«Всім відоме значіння Грінченка в ділі культурного відродження України. Такої упертої праці, такої енергії ніхто досі з українських діячів не виявляв. В найглухіші часи, коли здавалося український рух зовсім згас, він, мало чи не єдиний чоловік на Україні, не згубив віри у відродження України і всю свою велику енергію і працьовитість вжив для того, щоб розбудити громадянство.»
— Євген Чикаленко
«Більше працював, ніж жив»
— Микола Чернявський про Бориса Грінченка
«Багато є людей, нема людей-братів»
— Борис Грінченко
«Україна! У цьому слові для мене все»
— Борис Грінченко
«Хто сіє сльози, — сліз і сам зазна»
— Борис Грінченко
Він зробив значний внесок у розвиток сучасної української культури, літератури та суспільства. Його твори й досі надихають та спонукають замислитися над проблемами, які залишаються актуальними для українців навіть через століття. Його діяльність заклала міцні основи для розвитку української мови, літератури, освіти й національної самосвідомості. Борис Грінченко – це яскравий приклад того, як одна людина може вплинути на долю цілої нації, самовіддано працюючи на благо України.
