Робота редактора — це не просто вичитка, а глибока аналітика, баланс між авторським стилем, якістю тексту та потребами аудиторії. І є речі, які значно ускладнюють цей процес. У цьому матеріалі вдруге ділимося із вами речами, які можуть вивести редактора із ладу.
«Тут буквально кілька правочок» — від автора
Це може бути три слова. А може — повністю переписаний текст у коментарях, трьома абзацами нижче. І, звісно, все «бажано внести сьогодні». Це ми ще обличчя верстальника не бачили якому то треба буде «втулити» в блок…
«Після вашого редагування зник весь авторський стиль!»
Редактор бореться за грамотність, логіку й чисту мову. Але десь на горизонті завжди маячить образ «вільного художника слова», який втратив «своє звучання» через правильні наголоси, чи бодай більше, через заміну У на В)).
«Ми знаємо, що вечір п’ятниці, але ви впораєтесь!»
Інколи здається, що автори чи замовники живуть у часовому куполі. Бо «трошки поправити до понеділка» — це не трошки, і не поправити, і не до понеділка. Це редактор без вихідних.
«Можете зробити, щоб було цікавіше?»
Редактор не чарівник із паличкою гумору. Якщо текст сухий, як інструкція до праски, — це не «редактор погано оформив», а автор не написав нічого «живого».
«Я щось скопіював звідкись… Але перефразував!»
Плагіат, хоч і в масці «переписаного», все одно залишається плагіатом. І коли текст тримається на чужих думках — це не авторство і не журналістика, це шкільний реферат… А зробити з того «цукерочку» – вже трохи більше за зону відповідальності редактора, а в співавтора редактора не додадуть…
«Можна без цих всіх “за правилами”? Я так відчуваю…»
Автору «відчувається», що без лапок, без абзаців і без логіки краще. Редактору від того «відчувається», що краще б усе це не читати.
«А чого ви не встигли, я ж ще вчора надіслав?»
Матеріал надходить в ночі, чи за кілька годин до публікації — і редактор має встигнути все: перевірити, зредагувати, вичитати. У паралельній реальності, де час іде назад.
«Це все одно ніхто не читає»
Найгірше, що можна сказати редактору. Бо кожне слово — це його робота. А працювати «на пофіг» — це точно не про хорошу редакцію.
«Я тут розповів: “імплементація”, “дискурсивність”, “деконструкція”»
У ту купу не вистачає лише “карбюратора”. Про що текст взагалі? Якщо ви не впевнені, що слово доречне і його зрозуміє аудиторія, краще замініть на щось простіше.
«Це ж просто текст, не дипломна робота»
Так, це “просто текст”, але саме тексти формують враження про видання. Тому — ніякої халтури.
«Це всі знають»
Впевнений? — дай доказ. Ну або можеш сісти за грати зі мною. Це прямий шлях до репутаційних проблем. І не тільки.
«Тут “на зламі епох” і “палаюча зірка культури” емоційно з’явилися у моєму тексті»
Будь ласка, зупиніться. Ну не ліпіть вже ті метафори усюди, де лише можна їх уявити. Редактор не хоче боротися з літературною мертвечиною.“Перо обпалене пристрастю світанку” — гарно, але не тоді, коли пишемо про місцеві вибори.
«Можна без редагування? Я сам усе вичитав»
Звісно, можна. А ще можна самостійно вирвати собі зуб, бо ж «я вже читав в інтернеті, як це робити».
«Коми я не ставлю — ти ж поставиш, ти ж редактор»
Так, я ще можу виноград зібрати й вино збродити. Часу ж багато. Робити з чернетки діамант — це шлях, але давайте хоча б із чистого скла почнемо.
« Та це повний “лол” і “ржака”»
Мемний стиль у серйозній статті. Там, де йдеться про статистику самогубств — у нас сміх. Непогано, але бережіть мої нерви.
«Та ні, про ШІ навіть не чув»
Слова “унікальний контент” і текст з ChatGPT без жодної правки. Ми бачили той “унікальний” текст п’ять разів цього тижня. З однаковими помилками. Можливо, хоча б спробувати його прочитати?
«То була дивна диву дивакувата ситуація»
Супер. Напиши ще кілька повторів на один сантиметр квадратний сторінки — можливо, це вже буде стиль.
«То просто публікуй і все»
Публікуй? Просто? Якби все було так просто, редактори вже давно б лежали десь на Мальдівах з коктейлями. Не забувай: я відповідаю за твій текст не менш, ніж ти. А може навіть і більше. І на горіхи отримуватиму спочатку я.
«Я не зміг вкластися в 5 тис. знаків, бо думка широка»
Але чомусь ця “широка думка” повторюється тричі. Більше — не завжди краще. Якщо текст не вміщується в рамки — проблема не в межах, а в структурі.
«Ну я ж старався…»
Редактор теж. Але старанність — не редакторський імунітет. Ніхто не знецінює твою працю. Ми просто хочемо, щоб її не проклинали читачі. Та і я просто запропонував дещо змінити. Не варто робити із цього трагедію.
Мораль: Якщо редактор просить щось змінити — це не критика особистості, це крок до кращого тексту. Бо як писав Рей Бредбері: «Не існує поганих редакторів. Є лише автори, які ще не зрозуміли їх цінності».
Авторка: Вероніка Ведмецька
