Робота журналіста — це щоденне балансування між реальністю, яка часто травмує, і професійним обов’язком розповідати про неї чесно й точно. У таких умовах ментальне здоров’я стає професійною необхідністю. Та чи достатньо ми приділяємо уваги внутрішньому стану тих, хто готується працювати з реальністю у її найскладніших проявах?
Журналістика і ментальне здоров’я
Професія журналіста — це постійний контакт із подіями, що можуть бути психологічно травматичними: війна, насильство, соціальні кризи. Це робота зі стресом, дедлайнами, очікуваннями редакцій і аудиторії. У таких умовах уміння зберігати внутрішню рівновагу — не просто навичка, а необхідність.
Журналістика потребує не лише гострого розуму й уважного ока, а й емпатії, саморефлексії, здатності слухати — інших і себе. Ці якості допомагають не вигоріти, не втратити зв’язок із реальністю, зберегти чесність і людяність у своїй роботі.
Проте в українському освітньому й професійному контексті ментальне здоров’я майбутніх журналістів часто лишається поза увагою. Підготовка зосереджена на технічних, інформаційних і аналітичних навичках — тоді як стійкість, здатність до самоусвідомлення, навички самодопомоги розвиваються хіба що інтуїтивно.
Рефлексія як інструмент професійної стійкості
15 травня у Червоного корпусу КНУ відбулася подія під назвою “СенсоТека” — ініціатива в межах всеукраїнської кампанії “Ти як?” за ініціативи Олени Зеленської. На перший погляд, подія не має прямого стосунку до журналістики. Але в епоху хронічної тривожності, інформаційного перенасичення та емоційного вигорання саме такі ініціативи стають точкою опори для майбутніх журналістів.
“СенсоТека” стала простором, де студенти могли осмислити власний досвід, поміркувати про сенс, зупинитись, прислухатись до себе. Подія складалась із тематичних зон: арттерапія, сад тиші, ігрова зона, простір рефлексії — усі вони дали змогу прожити досвід, що вчить бути уважним до свого стану. Це і є ті “soft skills”, які в журналістиці мають значення не менше, ніж уміння працювати з джерелами.
Організатори події — зокрема Психологічна служба КНУ — наголошували: у часи колективної тривоги та хронічного інформаційного стресу важливо створювати середовище, де людина може знову відчути себе в центрі уваги — не як функція, а як особистість.
Чому це важливо саме зараз
Сучасна журналістика швидка, вимоглива й часто безжальна до свого виконавця. Але разом із цим зростає попит на іншу якість: емоційну відповідальність, здатність глибоко розповідати про людський досвід, залишаючись при цьому в контакті з власною внутрішньою точкою опори. Цього неможливо навчити лише на парах. Це приходить через досвід рефлексії, через практики, які дозволяють побачити себе — і не втратити себе.
Тож такі ініціативи, як от “СенсоТека”, важливі не як разові події, а як сигнали зміни в підході до підготовки журналістів. Це про майбутнє професії, де внутрішня стійкість і усвідомленість будуть такими ж необхідними, як і вміння поставити правильне запитання.
Автори: Станіслав Воронін, Софія Рязанова
