У медійному ландшафті України не так багато видань, які присвячують себе книгам не як тренду, а як системі — глибокій, складній, живій. Читомо — саме таке. За 16 років існування воно стало важливою інституцією, яка формує дискусії, впливає на рішення в галузі. Читомо формує спільноту, яку об’єднує любов до текстів і візуальної культури.
Наша співрозмовниця — Ірина Батуревич, співзасновниця й директорка з розвитку Читомо, аналітикиня, редакторка, викладачка. З нею ми говоримо про те, як змінився фокус видання після 24 лютого, якою є його місія зараз, як влаштована редакція і чому культурне медіа — це не про хайп, а про довгий шлях і відповідальність. І трохи — про те, що буде з Читомо далі
Що таке Читомо у 2025 році? Яким є сьогоднішній Читомо у цифрах, фактах, здобутках?
Читомо сьогодні це медіа з 16-річною історією, дотичне до багатьох змін у книжковій справі та культурі, що усі ці роки спрямовувало свої зусилля на формування національного книжкового ринку, промоцію українських книжок ще до того, як це стало трендом, формування української зони копірайту, усталення досліджень читання та ринкових досліджень. Проте самоназивання і самоідентифікація це добре, але не завжди об’єктивно. Для того, щоб зрозуміти, чим сьогодні є Читомо, ми залучили 20 експертів з книговидання та різних дотичних галузей, які мусили визначити, чим Читомо є для сфери культури і для них особисто. Ми просили їх бути критичними, але максимально неупередженими. В основному експерти говорили про те, що ми маємо інституційне значення для галузі, що ми “експертне”, “професійне”, “неупереджене” медіа. Це дуже цінні для нас характеристики.
Це підтверджує і NewsGuard, оскільки включило Читомо до числа 25 українських медіа, що пройшли перевірку на прозорість і достовірність новин.
Читайте:
Щомісяця нас читає від 160 000 унікальних відвідувачів. Ми публікуємо близько 300 матеріалів і понад 1000 новин на рік.
Серед інших вагомих для нас досягнень – ми запустили англомовну версію Читомо. Якщо говорити про наші спроможності за рік, то це понад 200 новин і 120 матеріалів.
Якщо говорити про фінансові показники – то у 2024 році сума залучених грантових коштів сягнула 3 млн 537 500 грн, в основному це кошти від європейських донорів чи партнерів. Не всі з них були призначені тільки для України, тому вважаємо це важливим внеском у розвиток не лише медіа, але й досліджень, документування та поширення інформації про українську культуру за кордоном.
Окрім того, Читомо – найвідвідуваніший ресурс про культуру в Україні. Нас читають часом активніше, ніж, наприклад, Publishing Perspectives. Наші статті, аналітика і дослідження лягають в основу рекомендацій і рішень, що приймаються профільними інституціями – від Українського інституту книги та Інституту стратегічних досліджень – до Міністерства культури та партнерів з ЄС.
Наші публікації передруковують та цитують ключові фахові ресурси про книговидання у світі, тому наші статті регулярно з’являються у перекладах англійською, німецькою, французькою та італійською. Окрім того, ми постачаємо теми та матеріали для публікації про Україну у видання ширшого профілю, наприклад, нещодавно вийшла стаття про українську культуру на першій шпальті французької газети Le Monde.
Детальніше можна почитати тут: фінансовий звіт + контентний звіт
Як би ви сформулювали головну місію вашого проєкту на поточному етапі?
Місія Читомо — розвивати критичне мислення, підтримувати культуру читання, сприяти сталому розвитку української книжкової індустрії та інтегрувати її у світовий контекст. Водночас саме зараз ми перебуваємо у процесі стратегування і переосмислення Читомо як медіа. Тож можливо, невдовзі ви побачите певні зміни.
Як працює редакція Читомо сьогодні — скільки людей у команді, за якими принципами ви розподіляєте ролі та задачі?
Нас десятеро. Головна редакторка – Оксана Хмельовська, керує українською редакцією Читомо і залучена практично в усі процеси, Олександр Мимрук виконує функції директора громадської організації, представляє Читомо на подіях, а також і курує серії матеріалів, за вчасним виходом матеріалів слідкує Ліза Козловець, наша випускова редакторка, Вікторія Фещук керує грантовим напрямком і також пише класні тексти, я займаюся розвитком Читомо, аналітикою та представленням у міжнародних медіа. Окрім того, я курую англомовні публікації на Читомо, які забезпечує наша перекладачка і координаторка волонтерів Ірина Савюк. Оксана Гаджій – наша артдиректорка, яка відповідає за візуальні прояви Читомо. Олеся Бойко та Анастасія Андрушко – наші новинниці, які також пишуть тексти, а Настя також веде співпраці з видавцями. Окрім того, у нас є літературні критикині, з якими ми співпрацюємо на постійній основі та програміст.
На жаль, наша модель фінансування передбачає велике навантаження на команду, тому нерідко наші ролі змішуються, і ми підхоплюємо завдання одне одного.
Які редакційні принципи для вас є непорушними? І де ви дозволяєте собі гнучкість?
Наші редакційні принципи відображені в редакційній політиці. Проте гнучкість полягає у тому, що ми намагаємося відповідати часу, і вносити відповідні зміни до редакційної політики. Наприклад, зараз ми не пишемо про росію і те, що відбувається у їхній видавничій справі. Водночас я починаю відчувати, що у професійному сегменті, ця інформація може мати сенс для українських видавців, які їздять на міжнародні події і спілкуються з колегами – для них така інформація може мати важливе значення навіть для розуміння контексту і просування українського погляду у книговиданні. Для цього треба бути добре поінформованими. А от на англомовній версії Читомо – це поки що абсолютно неприпустимо, бо ми вважаємо, що Україна зараз має зосередитися на говорінні про себе, а не про ворога. Проте є дуже багато й інших принципових моментів, де гнучкість неможлива: публікація джинси, публікація рекламних матеріалів без відповідного маркування, співпраця чи промоція гемблінгу, промоція російських книжок чи наративів тощо.
З якими найбільшими викликами стикається Читомо зараз – фінансування, кадровий ресурс, мотивація, безпека, щось інше?
Найгостріша проблема для нас, як і для багатьох інших редакцій – це фінансова модель. Над її зміною ми саме працюємо, і сподіваємося, зможемо представити оновлене Читомо ще цьогоріч.
Як змінився фокус Читомо після 24 лютого 2022 року? Які теми стали пріоритетними?
Насамперед ми відкрили англомовну версію Читомо, оскільки пояснювати, що відбувається в Україні, ми прагнули, насамперед за кордон. Це дозволяє нам публікувати інформацію, що може бути корисною для колег за кордоном, і вже третій рік ми бачимо, що це працює.
Важливо для нас також і фіксувати усі злочини росіян проти української культури. Ми докладаємо максимальних зусиль, щоб про них знали у світі.
Окремий фокус для нас – це розмови з письменниками і журналістами, що залишили свій фах заради служби в ЗСУ. Вважаємо, що маємо передусім давати слово тим, хто зараз майже не має можливостей писати, презентувати свої книжки та їздити на міжнародні події.
Ми також намагаємося не підігрівати скандали, а знайти конструктивний підхід до висвітлення таких тем – для нас передусім важить не трафік і полювання на відьом, і не кількість зашкварних коментарів, а інформація, що сприятиме об’єднанню спільноти довкола вирішення проблеми.
Як Читомо підтримує видавничу спільноту в Україні? Чи є у вас окремі ініціативи, спрямовані саме на фахову підтримку галузі?
Мені здається, що саме існування Читомо – це є надзвичайна підтримка галузі. Таких видань, що присвячені саме темі книжкового ринку, не існує майже ніде, крім як у країнах, що представляють так звані “великі мовні ринки”. Український, на жаль, до них не належить, і поява Читомо у його фаховому прояві насправді сталася всупереч, а не завдяки.
Коли я кажу про цінність для книжкової спільноти, то не перебільшую – саме зараз ми оголосили про новий можливий формат підтримки Читомо – створення Дорадчої ради, куди входитимуть представники книжкової та загалом креативної індустрії, що готові підтримувати Читомо фінансово, а також експертно. Мені здається, цей відгук показує, що професіоналам галузі не байдуже наша робота, і вони вбачають необхідність у нашій щоденній роботі.
Щодо супутніх проєктів, мабуть, найважливішим буде назвати Премію Читомо, що вручається тепер уже щороку професіоналам галузі – видавцям, книгарям, амбасадорам української літератури, культурним менеджерам та людям інших професій, які сприяють розвитку галузі та промоції читання / української літератури.
Зазвичай такі Премії вручаються фаховими об’єднаннями, як от, наприклад у Литві, проте ми розуміємо, що зараз потрібно підсилювати об’єднання та інституції, якщо на це є ресурс. Ми його знайшли.
Як ви бачите місію культурного медіа в умовах інформаційної війни?
Як і для усіх – робити максимум для перемоги, розвитку культури під час війни. Бути особливо уважними до зловживань у владі, корупції. Намагатися не перетворювати культуру на пропаганду, але завжди говорити правду. Не забувати, що важливо об’єднувати суспільство, а не підігрівати скандали у гонитві за трафіком.
Які ключові якості та навички ви шукаєте в людині, що хоче стати частиною команди Читомо?
Оскільки ми прагнемо розвивати критичне мислення, то без нього – ніяк. Поділяти нашу місію та цінності. Ідеально знати українську мову та багато читати. Бути готовим розвиватися і багато вчитися. Університетська освіта зараз не забезпечує тих потреб, що є на ринку. Часто студенти навіть не знають, які є професії у сфері – за підтримки Британської Ради в Україні ми підготували про це серію з 10 матеріалів – вважаю, їх мають прочитати усі, хто обирає свій шлях.
