Перлина книжкового світу: столичний Музей друкарства

Близько шістдесяти тисяч експонатів старовинних рукописів, першодруків та унікальних українських видань. Понад десять тисяч одиниць допоміжного наукового фонду. Перестрибнути за кількістю неповторних екземплярів цей заклад зміг лише найстаріший музей книжкової справи у світі, що в Німеччині, з його фондом у п’ятсот тисяч примірників. Втім, там колекція містить надбання і інших країн, у той час, як головний герой цього матеріалу — Музей книги і друкарства України у Києві — зібрав у своїх стінах переважно національну культурну спадщину. І таким чином увійшов до п’ятірки найбільших та найпопулярніших музеїв книги на Землі, потрапив до списку світової культурної спадщини та під охорону ЮНЕСКО. Як попри постійні утиски “східних сусідів” це вдалося зробити? Та чому цей музей єс правжньою перлиною України? Про все дізнаємося далі.

Доторкнутися до книг часів Київської Русі та дізнатися трохи більше про історію книги, зокрема, її витоків в Україні можна у самому серці столиці. Музей розташовувався на території Києво-Печерської лаври. І має таке ж сакральне значення для нашої держави — тут понад триста років, у колишній будівлі монастирської друкарні, закарбовувалася на папері культура та історія України. Нині тут можна побачити витвори і античного пера, і друкарського верстату, і сучасних комп’ютерів. Та відкриття музею стало справжнім “дивом” у реаліях тогочасної України. Як наша інтелігенція все ж досягла своєї мети – читайте у наступному розділі.

Крізь століття

Заснували музей у 1972 році у відповідь на тогочасну ухвалу ЮНЕСКО вважати цей рік Міжнародним роком книги. Та ідея такого музею вже мала півстолітню історію. Ще на початку 19 століття під керівництвом відомого книгознавця Павла Попова розпочав свою роботу відділ письма і друку Києво-Печерської Лаври. Роком раніше вже заснували Український інститут книгознавства, який опікувався дослідженням та популяризацією історії книжково мистецтва і книги загалом. Перший крок зробив Павлов – він запропонував перетворити відділ письма на окремий музей, склав кошторис та зібрав необхідні документи. Урешті, інститут книгознавства готовий був зроби музей одним зі своїх підрозділів. Та ідеологічні настанови, масові арешти та репресії того часу перешкодили реалізації вже готового проєкту.

Другу спробу створити музей Попов зробив вже аж через 40 років. Книгознавець почав просувати цю ідею в маси. У газетних та журнальних публікаціях його підтримували видатні діячі. Та процес затягнувся. До відкриття “мрії” Попову дожити не судилося. Його справу продовжили мистецтвознавець Марко Петренко та художник Андрій В’юник. Зрештою, підґрунтя для відкриття закладу вже було створене їх попередником, тож у 1975-му музей вже приймав перших відвідувачів.

Що у скарбниці?

Кількадесяттисячний фонд музею може похизуватися 640 стародруками, 26 цінними рукописами та близько 13 тисячами оригінальних графічних робіт українських художників.

Примірники виготовляли десятками століть у десятках українських друкарень. Зокрема, друкарні Івана Федорова, Київській, Острозькій, Почаївській, Чернігівській, Львівській та інших печатнях. Збирали фонд — національні друкарні, різні історико-культурні заповідники України, колекціонери, меценати, долучалось і Міністерство культури, і Служба безпеки України, і навітниці митниці, які неодноразово передавали музею затримані раритети. В результаті — зараз охочі можуть відвідати музей, що містить цілих п’ять виставкових зал. Три – постійні, та ще дві – змінні, у яких виставляють тематині експозиції та проводять різномантні події.

Рукопис — видання, створене вручну, зазвичай каліграфом або писцем, із використанням пера, чорнила та пергаменту або паперу. Є унікальним, оскільки кожен екземпляр створюється окремо й може містити варіації.

Стародрук — видання, надруковані з середини XV ст., від початку запровадження друкарства в Європі, до 1830р. включно, до запровадження машин у друкарській справі, на ручних верстатах, на ганчір’яному папері. Відтворюється в багатьох ідентичних примірниках, що сприяло поширенню знань.

Графічна художня робота — це твір образотворчого мистецтва, створений у техніці графіки, де основними виразними засобами є лінія, штрих, пляма, тон і контраст. • Виконується на папері, картоні або інших поверхнях. Використовуються олівець, вугілля, туш, перо, сангіна, пастель або друковані техніки (офорт, ліногравюра, літографія тощо).

“Ми намагалися показати та продемонструвати історію книги друкарства книгописання українського з найдавніших часів і по сьогоднішній день”, – директорка Музею книги та друкарства Валентина Бочковська.

Перлини Музею друкарства та книговидання у Києві

Родовідне дерево преподобних Києво-Печерського монастиря. Єдиний у світі примірник.

Біблія. Перше ілюстроване видання книги в Україні.

Перше українське видання Євангеліє.

Біблія Testamenti novi Editio vulgata. Примірники цієї книги невідомі в жодній збірці світу.

Ірмолой. Перше українське нотне видання.

Апостол. Різні видання першої друкованої книги в Україні.

Після початку Великої Війни цінність експонатів музею зросла у рази. Усвідомлення загрози знищення окупантами стародавніх примірників змусила замислилися про необхідність оцифровування та популяризації фонду. А тому за майже три роки повномасштабного вторгнення за підтримки Українського культурного фонду створили віртуальний портал із найбільш цінними частинами музейної колекції. Повнотекстові копії тисячі одиниць унікальної графіки, 120 стародруків та 4 рукописи розмістили на офіційному сайті музею. На додаток відсканували історичну будівлю у панорамі. Тепер відвідати її можуть усі охочий, як зі столиці, так і з різних регіонів країни та світу. А для тих хто хоче на власний дотик відчути історію української книги заклад працює у Києві від середи до неділі з 10-тої до 18-тої.