У часи війн, гуманітарних катастроф, політичних криз і соціальних зрушень журналісти дедалі частіше стикаються з необхідністю висвітлювати чутливі теми й працюють з контентом, що викликає багато негативних емоцій та здатна вразити читача. Під час створення матеріалів з героями, які з різних причин зазнали травматичного досвіду, медійник виконує не лише роль інформатора, а й — хоче того чи ні — морального посередника, здатного або зцілити, або ж травмувати повторно.
У матеріалі ми розглянемо, як журналістам етично і безпечно працювати з чутливим контентом, наведемо реальні приклади з практики медіа та дамо практичні поради для роботи з матеріалами.
Що таке чутливий контент?
Чутливий (sensitive) контент — це інформація, яка:
— порушує теми війни, вбивств, насильства, катастроф, переселення, геноциду, самогубства, расизму, ЛГБТК+ дискримінації тощо;
— стосується особистої чи колективної травми;
— може спричинити психоемоційний біль у героїв матеріалу або читачів;
— здатна викликати посттравматичну реакцію.
Психоемоційна відповідальність журналіста
Журналіст має розуміти, що інтерв’ю з жінкою, яка втратила дитину на війні, або репортаж із медиком стабілізаційного пункту, де рятують військових — не просто інформаційний матеріал. Це — вторгнення в болісний досвід, який потребує великої емпатії, такту й розуміння наслідків. Саме тому надзвичайно важливо зберігати баланс між правом суспільства знати правду і людяністю, що не дозволить перетворити чужий біль на сенсацію.
Приклади роботи з медійної практики
Висвітлення війни в Україні у The New York Times
З початком повномасштабного вторгнення рф журналісти NYT публікували репортажі про людей, які пережили страшні події в Бучі, Ізюмі, Маріуполі тощо. Вони з професійністю поставилися до роботи: у своїх текстах не публікували фото облич загиблих, давали контекст подій, а не лише жахливі деталі, і головне: завжди відділяли факт від емоції, щоб зберегти гідність жертв.
Розповіді історій переселенців від Суспільного
Журналісти Суспільного приділяють особливу увагу висвітленню чутливих тем, зокрема історій переселенців, демонструючи їхні спогади про життя в окупації чи то реалії існування вдалині від дому. Їхній підхід у роботі базується на принципах етичної журналістики й означає делікатне ставлення до особистих переживань, уникнення сенсаційності та створення безпечного простору для висловлення емоцій.
Спецпроєкт про жертв війни від Reporters
Спецпроєкт #Війна від українського репортажного журналу Reporters — це серія глибоких репортажів, які висвітлюють особисті історії українців, що пережили війну, окупацію, евакуацію та втрати. Ці матеріали зосереджені на людських емоціях, болю й надії, які супроводжують війну — і водночас допомагають героям осмислити свій досвід, прийняти його та продовжувати життя.
Основні принципи роботи медійника з чутливими темами
1. Отримуйте інформовану згоду від героя
Поясніть герою:
- чому ви берете інтерв’ю;
- як буде використана інформація;
- чи буде присутнє фото, ім’я, вік;
- що він має право відмовитися в будь-який момент.
2. Не тисніть на людину
Не шукайте «сильних цитат» або «драматичних деталей», розмовляючи з людиною, адже це може призвести до повторної травматизацією. Якщо людина мовчить — поважайте її рішення.
3. Співпрацюйте з фахівцями
Консультації з психологами, правозахисниками чи соціальними працівниками допоможуть не зашкодити герою. У випадках насильства обов’язково ознайомтесь з базовими протоколами роботи (наприклад, від UN Women).
4. Редагуйте з етикою
- Уникайте сенсаційності, жорстоких подробиць, фото тіл.
- Використовуйте тригери-попередження (trigger warnings), якщо йдеться про суїцид, насильство, війну.
- Перевіряйте, чи не викривлено контекст цитат.
5. Захищайте особисті дані
У деяких матеріалах, в особливості тих, що стосуються мешканців ТОТ, варто змінити ім’я, місто, зовнішність на фото. Це особливо важливо, якщо герой перебуває в небезпеці або під тиском — чи ділиться конфіденційною інформацією.
6. Пам’ятайте про читача
Читач — це теж жива людина, яка може мати подібний травматичний досвід. Подумайте: чи не зашкодить їй ваш текст? Чи зможе вона «переварити» цю інформацію? Чи прочитане не травмує її?
Корисні інструменти й ресурси
- Dart Center for Journalism and Trauma – центр Колумбійського університету, що спеціалізується на етиці висвітлювання чутливого контенту журналістами.
- UNICEF та UNHCR guidelines – організації, що дають рекомендації з роботи з дітьми, біженцями, жертвами війни.
- Інструкції Міжнародної федерації журналістів (IFJ) – інтернаціональна спільнота медійників, що висвітлює особливості створення матеріалів з уразливими групами.
Поради журналістам-початківцям:
- Не романтизуй травму. Це не «сильна історія», а чийсь реальний біль.
- Говоріть, як людина, а не як «медіа». Ставте прості запитання, не перебивайте та підтримуйте героя.
- Після розмови дайте людині підтримку — подякуйте за матеріал і продовжте розмову, якщо є потреба.
- Подбайте про себе. Після особливо психологічно важких матеріалів важливо відпочити, побути з рідними й «скинути» із себе негатив.
Фото: DartCenter / X
Робота журналіста з чутливим контентом — це не лише професійний виклик, а й глибока етична відповідальність. У часи, коли суспільство переживає колективну травму, важливо пам’ятати: за кожною історією стоїть жива людина, чий біль не можна знецінити в гонитві за гучними заголовками.
Від того, як медійник ставиться до героя, залежить не лише якість матеріалу, а й те, чи стане ця історія кроком до зцілення, чи — черговою травмою. Виважене слово, етичне ставлення, розуміння контексту і турбота як про героя, так і про читача — ось ключі до відповідальної журналістики. І зрештою, медійник — не лише свідок подій, а й носій людяності, яка сьогодні потрібна світу не менше, ніж правда.
