Понад 2 тисячі світових репортерів загинули у зонах конфлікту за останні чверть століття. Така теза прозвучала на Міжнародному фестивалі журналістики, що днями пройшов в Перужді. У час, коли таких зон стає все білше, медійна спільнота б’є сполох і присвячує цій темі купу дискусій. Та чи можливо нині захистити представників четвертої гілки влади від тортурів, знущань та смерті – розберемося на прикладі Українського інформаційного супротиву.
Україна. Ще з 2014 року починаються криваві бої на сході. Сотні журналістів із усієї країни надягають бронежелети, аби висвітлили хід війни. За 10 років руки окупантів простягаються далі – у більшості регіонів країни російські силовики роблять усе, що лише може спасти на їх думку, із мирними жителями. Ірпнь, Буча, Херсон, Запоріжжя, Харків, Маріуполь і ще десятки міст, у яких необхідно фіксувати злочини ворогів, коли над головами постійно літають ракети. Водночас і тисячі журналістів, що навіть просто гуляють окупованим містом, стають ціллю номер один, як люди із активною громадянською позицією.
Лише за два роки повномасштабного вторгнення росія скоїла понад 660 злочинів проти українських журналістів. Близько 90-та медійників загинуло. А більш як 30 – перебувають у російському полоні. Ділимося короткою історією одного з них.
Це Сергій Цигіпа. Член Національної спілки журналістів України, обіймав посади заступника головного редактора у низці національних видань, проводив журналістські розслідування. Ще до початку АТО на нього був здійснений замах, але в руки загарбників він потрапив на початку повномасштабного вторгнення.
На початку Великої Війни Сергій боровся на інформаційному фронті, волонтерив на Окупованій частині Херсонщини. Та під час чергової поїздки, зв’язок із ним обірвався.
Він повинен був завезти ліки. Його затримали на блокпості Північно-Кримського каналу. Після того, як ми були на мітингу проукраїнському в Новій Каховці, його вперше попередили, що на нього відкрито полювання. Він якийсь час переховувався у друзів, у знайомих, А потім зрозумів, що всеодно це станеться, і перестав, – Олена Цигіпа, дружина українського полоненого журналіста Сергія Цигіпи.
Сергія викрали та вивезли у Крим. Там засудили до 13-ти років позбавлення волі. Звинуватили у шпигунстві та протидії, так званій, СВО. Нині дізнатися як він там – можна вкрай рідко.
Ми з вами розуміємо, що всі ці його листи до мене підлягають цензурі. Єдине, що він попросив за увесь час – організувати йому книжковий бандероль. Утім адвокати намагаються контролювати, принаймні, його стан, – Олена Цигіпа, дружина українського полоненого журналіста Сергія Цигіпи.
Дружина журналіста Олена ні на мить не полишає спроб повернути чоловіка на Батьківщину. Постійні мітинги, акції на підтримку, апеляційні позови. Вже пройшло кілька касаційних судів, одни з них навіть за участі європейських дипломатів. Але вирок окупантів змінити поки не вдалося. Та чи можна взагалі поверннути медійників-бранців Кремля додому?
Теоретично, тут має працювати закон: Женевські конвенції, спецпідготовка, прескартки, акредитації та дипломатичний тиск або ж повернення їх, як полонених, за стандартною процедурою. Та тут виникає проблема: згідно із міжнародним правом, журналісти у зоні конфлікту мають статус цивільних осіб, а механізмів повернення таких в Україні немає.Отже, юричні акти та позови – не спрацюють. Тож, розголос — чи не єдина надія на їх повернення додому та припинення таких незаконних діянь загарбників.
План дій ” журналіст-бранець”
1. Зберіть усю доступну інформацію
Найголовніше — з’ясувати усі можливі деталі: коли журналіст востаннє виходив на зв’язок, де перебував, з ким був. За можливості знайти докази полону – наприклад, повідомлення від викрадачів, фото чи відео, де видно, що журналіст утримується проти його волі. Також важливо згадати, чи були раніше погрози на його адресу.
2. Не дійте самотужки – підключіть професіоналів
Потрібно звернутися до тих, хто має досвід у таких справах. По-перше, зв’затися із роботодавцем журналіста. По-друге, негайно повідомити про ситуацію посольство або консульство країни, громадянином якої є журналіст. Дипломати можуть надати юридичну підтримку та сприяти звільненню. Крім того, існують міжнародні організації, які спеціалізуються на захисті журналістів. Серед них:
- Комітет захисту журналістів (CPJ);
- Репортери без кордонів (RSF);
- Міжнародний Червонний Хрест.
Дуже важливо не публікувати інформацію про викрадення в соціальних мережах або ЗМІ без попередньої консультації з фахівцями. Необдумані публікації можуть нашкодити як самому журналісту, так і процесу його звільнення.
І найголовніше — документуйте усе, що відбувається. У майбутньому ця інформація може допомогти юристам повернути медійника додому.
Авторка: Вероніка Ведмецька
