Одним із перших східнослов’янських друкарів був Іван Федорович. За свого життя він працював у багатьох містах, проте для історії української видавничої справи найважливішим є період його роботи у Львові та Острозі. Саме там було видано відомий підручник для навчання читання та письма «Буквар», друге видання «Апостола» та «Острозьку Біблію».
Детальніше про життя та здобутки видатного друкаря читайте далі.
Початок діяльності
Про ранні роки життя Івана Федоровича збереглося мало відомостей. Точно невідомо, коли й де він народився, проте більшість українських дослідників вважають, що це сталося близько 1510 року на території сучасної Білорусі.
Його перші кроки в друкарстві пов’язані з Москвою. За однією з версій, потрапив він туди як полонений після захоплення московитами білоруського міста Полоцьк у 1563 р.
Там разом із Петром Мстиславцем він створив друкарню, в якій тиражем у 1200 екземплярів надрукував «Апостол» – першу точно датовану друковану книгу на східнослов’янських землях. Однак через переслідування змушений був залишити Москву та вирушити до Заблудова. Там видав річний збірник проповідей «Євангеліє учительне» та «Псалтир з Часословцем».
Робота в Україні
1572 року Федорович починає працювати у Львові, де створює свою друкарню у монастирі Святого Онуфрія. За два роки він вдруге видає «Апостол», покращивши його оформлення, а також «Буквар», що став основою для навчання письма та читання українських дітей.
Пізніше чоловік переїжджає до Острога, де за підтримки князя Костянтина-Василя Острозького, видає Новий завіт та Псалтир. Разом із сином Іваном Друкаревичем створює першу повну слов’янську Біблію, що стає важливою подією не лише для України, а й для всього православного світу. Згодом її починають називати «Острозькою Біблією».
Останнім виданням Івана вважається «Хронологія» Андрія Римші. Це перший в Україні друкований поетичний календар у вигляді аркуша паперу, розділеного навпіл, де були надруковані назви місяців давньоєврейською, латинською та простою українською мовами. Під кожною назвою розміщувався дворядковий вірш, що коротко описував ключові події старозавітної історії, які відбувалися у відповідний місяць.
Повернувшись до Львова у 1582 році, Федорович хотів продовжити роботу, але не зміг. Його друкарня стала власністю Львівського Успенського Братства.
Вшанування спадщини
Іван Федорович помер у 1583 році у Львові. Похований він у церкві Онуфріївського монастиря, де колись і знаходилась його друкарня. Щороку в різних містах України, особливо у Львові та Острозі, проводяться заходи, присвячені його діяльності.
У Львові, біля пам’ятника Федоровичу, традиційно відбуваються книжкові ярмарки та зустрічі видавців, що символічно продовжує його справу. У бібліотеках та музеях організовують експозиції стародруків, а в освітніх закладах проводять лекції про його роль у розвитку друкарства.
Нині ім’я Івана Федорова носить Книжкова палата України. Детальніше про її діяльність дізнатись можна тут. Також на його честь тривалий час називався Український поліграфічний інститут у Львові, який тепер відомий як Українська академія друкарства.
Щоб більше дізнатись про історію українського книговидання, рекомендуємо відвідати Музей історії друкарства у Львові за адресою вул. Івана Федоровича, 11.
Цікаво знати
1. Спершу прізвище Івана було Федоров, але згодом він почав називати себе на український лад Федоровичем. Також зазначав, що він з Москви (маючи на увазі не національність, а місце, де працював)
2. Можливо, друкар походить з дрібної західнобілоруської або полісько-підляської шляхти. Про це свідчить родовий герб Рогоза «Шранява», яким той підписувався.
3. Видання Федоровича, які той видавав у Москві, були значно якіснішими за пізніші друки російських друкарень.
4. Досі у різних книгосховищах світу збереглося до 80 примірників львівського видання «Апостола».
5. Окрім книговидання, Іван цікавився артилерією. В останні роки свого життя, відвідав Краків та Відень, де представив імператорові Рудольфу II винайдену ним багатоствольну гармату зі змінними стволами для використання її у війні з Московією.
Українським першодрукарем вважається Степан Дропан, але внесок Федоровича у розвиток української освіти та друкарства неможливо переоцінити. Попри те, що друкар народився не в Україні, нині він одна з ключових постатей в історії українського книгодрукування. Його книги стали основою для освіти та науки, а друкарня у Львові дала початок подальшому розвитку цієї справи на теренах нашої країни.
Іван Федорович довів, що книга – це не лише носій інформації, а й могутній засіб поширення знань і культури. Його ім’я назавжди залишиться в нашій історії.
«Ім’я Івана Федорова варте найщирішої пошани – це величний і прекрасний образ людини,що без краю віддана культурній праці», —
історик В.Романовський
