Колись, щоб зрозуміти, чи варто йти в кіно, треба було дочекатися «Телепередачі» або думки сусіда Сергія, який “бачив усе ще з часів відеосалонів”. Сьогодні достатньо зайти в TikTok, побачити “це гірше, ніж 3-й сезон Відьмака” — і вже все ясно.
У добу стрімінгів, рекомендаційних алгоритмів і відео на 60 секунд питання “хто формує смак глядача” стає не просто актуальним — воно звучить як сюжет для серіалу: трохи драми, трохи комедії й обов’язково з неочікуваною розв’язкою. Тож розбираємось: кінокритик чи блогер — хто ж нині головний кіногуру?
Що таке ця кінокритика і чому вона важлива?
Кінокритика — це не просте оцінювання фільмів за п’ятибальною системою. Це ціле мистецтво, яке вимагає глибоких знань про кінематограф і здатності передати свої враження так, щоб вони не лише пояснили суть фільму, але й розкрили його цінність.
Але важливість кінокритики не обмежується лише аналізом однієї великої картини фільму. Вона має ще одну важливу функцію: формувати смак глядачів. Якщо кіноіндустрія є дзеркалом суспільства, то кінокритики — це свого роду фільтри, через які ми сприймаємо світ стрічок. Саме вони можуть розповісти, чому один фільм є шедевром, а інший — лише ще одним комерційним проєктом.
Зараз усі можуть висловити свою думку у соціальних мережах, що змінює звичні підходи до критики. Та як на цей процес впливає українська кінокритика?
Українська кінокритика: між мемами й аналітикою
Українська кінокритика переживає цікавий період. Це не зовсім те, що ми звикли бачити в західному кінематографічному світі. З одного боку, є критики, які все ще пишуть детальні рецензії на новенькі кінострічки. З іншого — все більше людей обирають швидкі формати соціальних мереж, щоб висловити свою думку. Кінокритика перестала бути виключно академічною і стала доступною для ширшої аудиторії.
“Я кінокритикиня, яка не називає себе кінокритиком”
Інна Гордєєва
Сьогодні багато хто отримує свої кінорекомендації не через традиційні рецензії, а через соціальні мережі. Замість глибоких аналізів ми часто отримуємо чіткі й прості висновки — “сподобалося” чи “не сподобалося”, інколи з приправою у вигляді смішних мемів або просто інтерпретацій на тему побаченого.
“В Україні кіноіндустрії не потрібна кінокритика, тому що самої індустрії поки що нема”
Дарія Бадьйор
Професійні кінокритики залишаються, скоріше, у тіні. Тим не менше, в Україні є професіонали своєї справи, які намагаються донести більш глибокі аспекти фільмів. Ігор Грабович, Лук’ян Галкін, Дарія Бадьйор і Інна Гордєєва — ці імена знайомі тим, хто не лише шукає загальні враження, а й хоче зрозуміти причини подібних оцінок.
Як це роблять на Заході
Закордонна кінокритика має трохи інший розмах і підхід, ніж в Україні. Найвідоміші платформи, як IMDb і Rotten Tomatoes мають великі бази користувацьких відгуків. Тому коли ми бачимо оцінку в 90% на Rotten Tomatoes або 8/10 на IMDb, часто сприймаємо це як універсальний “лайк”.
Водночас є величезна кількість авторитетних критиків, які працюють на “глибинному” рівні. Наприклад, Пітер Бредшоу з The Guardian або Джастін Чанг з The New Yorker, чиї рецензії не просто оцінюють фільм, а занурюють у деталі кожної сцени, акторської гри і навіть культурних контекстів фільму. Вони формують смак глядачів і впливають на вибір того, що ми дивимося в кіно.
Якщо в Україні кінокритика ще на етапі пошуку свого місця, то на Заході це вже частина індустрії. Критики там часто займають позиції в медіа, які не просто оцінюють, а й глибоко аналізують і впливають на масову культуру.
Блогери — нові зірки критики
Інтернет відкрив нові можливості для тих, хто хоче висловити думки про кіно. Блогери, що ведуть канали на YouTube, Instagram або TikTok, тепер мають величезний вплив на кінокультуру. Їхні відео часто мають мільйони переглядів.
До прикладу, YouTube канал “Загін кіноманів” має вже 705 000 підписників.
Блогери не тільки висловлюють свої враження від фільмів, а й активно взаємодіють з аудиторією. Вони стали справжніми лідерами думок, що здатні впливати на популярність кінострічок не меншою мірою, ніж класичні кінокритики. Тут все швидко: короткі огляди, емоційні реакції, часто – гумор і жарти. І саме це приваблює молодшу аудиторію, адже їм цікаво не тільки знати, чи варто дивитись фільм, а й отримати емоції.
Такий підхід дозволяє не тільки ознайомитись з новинками, а й зануритись у кінематографічний світ, де немає місця суворим канонам, зате є багато місця для творчості і різних точок зору.
Кінокритика, яка знайде своє місце
Кінокритика, в будь-якому її вигляді — чи то традиційна, чи блогерська — завжди була і буде важливою частиною кінематографічної культури. В Україні ми перебуваємо на етапі пошуку, і кожен новий підхід до критики приносить щось нове і цінне. Хоча традиційні рецензії та критики все ще мають свою вагу, саме блогери і нові медіа дозволяють швидко знаходити своє місце в серцях глядачів.
І якщо зараз кінокритика в Україні на перехресті між старим і новим підходом, то з часом ми точно побачимо більше інновацій і можливостей для того, щоб критика була не лише інформативною, а й ближчою до публіки. Тому не бійтеся слухати різні думки — адже в світі кінокритики кожен має свою роль.
