Близько 50 мільйонів книжок, 100 мільйонів журналів та 300 мільйонів газет. Саме стільки щороку виробляла друкарня “Фактор-Друк” у Харкові до того як окупанти не вирішили докласти до неї своєї руки. Це найбільший в Україні поліграфічний комплекс повного циклу з виготовлення видавничої продукції. Кожна третя книга та десята газета у країні народжувалася на світ саме тут. Більш як 450 працівників забезпечували 30% друкованої продукції на ринку. Грандіозні плани, масштабування, великі компанії-замовиники. І все б добре, як би не одне “але” — східний кривавий сусід під назвою “росія “, що нібито вбачає небезпеку вже і у такому бізнесі, і готовий витрати кілька мільнові доларів за один раз, аби поцілити у саме серце книжкової видавничої справи України.
Нині “Фактор-Друк” вже оговтався після великої трагедії. Повноцінно відновив виробництво та використовує всі свої потужності, аби кожен із нас міг тримати у руках улюблений примірник. Втім, якою ціною?
Попіл, обвуглене обладнання, зруйновані стіни та дах, залишки крові і згорілих книг. Так виглядало приміщення друкарні ще рік тому, одразу після того, як росіяни запустили по ньому одночасно 4 КАБи. Ворожі сняряди в одну мить знищили 50 тисяч книжок. Від сили урару друкарські машини вагою понад 10 тон зрушили з місця та обернулися навколо своєї осі. Втім, це лише найменші втрати. У той на підприємстві перебувало щонайменше 50 людей. Внаслідок атаки семеро з них загинули, ще понад 20 – були важко поранені.
Це була робоча зміна, тому всі працювали у цехах. Хто міг ховався, лягав, тікав, утім, майже всі, хто опинився в епіцентрі вибуху попрощалися із життям у той ж момент. П’ятеро з семи загиблих згоріли так, що їх можна було ідентифікувати тільки по ДНК. І це найбільший наш біль. Це унікальні фахівці, яких немає на ринку. Навчання нових працівників займає кілька років, адже немає освітніх закладів, які б готували спеціалістів друкарської галузі. Люди, які загинули, прийшли до нас 20 років тому і за цей час стали професіоналами. — Тетяна Гринюк, гендиректорка типографії “Фактор Друк”.
Загалом друкарня втратила обладнання на суму понад 6 мільйонів євро. Це більш як 300 мільйонів гривень. Аби поновити приміщення лише одного палітурного цеху необхідні були ремонтні роботи вартістю майже мільйон євро. І це лише одна ланка із 17 пошкоджених.
Відновлення почалося одразу після удару. Спочатку — розбір завалів, оцінка збитків. Друкарня втратила близько 80% потужностей, але команда не здалася. Важливу роль відіграла підтримка з різних боків: волонтери, місцеві бізнеси і самі працівникі днями розбирали завали. Постійні клієнти, попри всі складнощі, не відмовилися від співпраці, що дало моральні та фінансові стимули для відбудови.
На жаль, в Україні немає закріпленого механізму, який дозволяє державі допомагати приватним підприємствам фінансово. Тож шукати матеріальних ресурсів довелося за кордоном або ж у грантах. Тут швидко відреагувала міжнародна спільнота. Допомогти взявся фонд відомого американського філантропа Говарда Баффета. Він повністю профінансував відновлення друкарні. Фонд наголошує: повертати отримані кошти не потрібно, утім необхідно забезпечити нові робочі місця та ефективно виробництво.
Оновлення стало успішним. У січні друкарня відновила повний цикл робота а у березні повідмила про повне відновлення друкарні. Замість знищених машин придбали нове європейське обладнання, яке дозволило не просто повернутися на ринок, а й запровадити сучасні стандарти друку. Серед ключових інновацій — цифрові друкарські машини для швидкого виконання дрібних тиражів, екологічні фарби з меншим впливом на довкілля та автоматизовані системи контролю якості, що зменшили кількість браку. 11 місяців плідної роботи десятків спеціалістів із різних сфер, і друкарня – ніби й не потерпала від російської руки. Ця історія — не просто про вдале відновлення. Це черговий символ української стійкості та доказ того, що після кожної катастрофи у нашому обов’язково зійде сонце.
