Одна історія може жити одразу в кількох форматах — і кожен із них змінює спосіб її сприйняття. Комікс, аудіодрама та відео — три різні форми, які ми використали, щоб розповісти одну й ту саму історію інакше. У межах курсу з управління мультиплатформним виробництвом ми створили проєкт, що показує, як контент адаптується під різні платформи та відкриває нові сенси.
Історія, що почалася з коміксу
У центрі проєкту — проста, але емоційно впізнавана ситуація. Дві студентки виходять із ресторану, сміються, тримаючи в руках свій обід, і передчувають приємний момент. Але раптово через дощ картонна коробка розмокає, рветься — і вся їжа опиняється в калюжі.
Мить — і настрій змінюється повністю. Те, що щойно було «happy meal», перетворюється на «sad meal».
Цю ситуацію помічає працівник закладу. Він виходить до дівчат і повертається з новими наборами, фактично «перезапускаючи» їхній день. Історія завершується просто, але тепло: навіть маленький жест турботи може змінити настрій і повернути віру в хороше.
Комікс як візуальна мова емоцій
Першим форматом, у якому з’явилася ця історія, став комікс. Саме він дозволив найбільш яскраво передати емоційні стани героїнь.
Ми використали принципи магічного реалізму: звичайне міське середовище поєднується з гіперболізованими емоціями. Усмішка на коробці змінюється на сум, персонажі буквально трансформуються під впливом настрою, а працівник постає як майже «супергерой», що рятує світ.
Візуальні контрасти відіграють ключову роль: тепле світло закладу протиставляється холодному дощу зовні, а кольоровий світ — майже монохромній «зоні катастрофи». Завдяки цьому комікс працює не лише як історія, а як емоційний досвід.
Нижче — розвороти коміксу:
Як звук замінює зображення: аудіодрама
Наступним етапом стала адаптація історії в аудіоформат. Це означало повну зміну інструментів: замість зображення — голос, інтонація та звук.
Усе, що в коміксі передавалося кольором і формою, в аудіодрамі потрібно було відтворити через паузи, темп мовлення, саунддизайн.
Звук дощу створює атмосферу ще до того, як стається «катастрофа». Момент падіння їжі підкреслюється різким звуковим акцентом. Емоції героїнь розкриваються через інтонації — від захоплення до шоку і розчарування.
Таким чином, слухач не бачить сцену, але зчитує її, уявляючи власну версію подій.
Прослухати аудіоверсію:
Відео як синтез формату
Фінальним етапом стало створення відео на основі аудіодрами. Тут історія отримала ще один рівень інтерпретації — поєднання звуку і зображення.
Відеоформат дозволяє повернути візуальність, але вже з урахуванням аудіооснови. Це не просто відтворення коміксу, а нова форма, яка синтезує попередні етапи.
Глядач одночасно сприймає:
— візуальний ряд,
— звукову атмосферу,
— темп і ритм історії.
Таким чином, відео стає найбільш «повним» варіантом історії, де всі елементи працюють разом.
Переглянути відеоадаптацію:
Мультиплатформне виробництво — це не про дублювання контенту, а про його адаптацію. Одна історія може звучати, виглядати і відчуватися по-різному залежно від медіа, через яке вона передається.
Проєкт «Більше, ніж просто обід» показує, як навіть проста побутова ситуація може стати основою для комплексного медіапродукту.
Авторки: Анастасія Лапай, Оксана Щербина
